1. Учитель не повинен
повсякчас розхвалювати кращого учня. Не слід виділяти обдаровану дитину за
індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми.
2. Учителеві не варто
приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина буде
частіше від інших переможцем, що може викликати неприязнь до неї.
3. Учитель не повинен робити
з обдарованої дитини "вундеркінда”. Недоречне випинання винятковості
породжує найчастіше роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша
крайність – зловмисне прилюдне приниження унікальних можливостей і навіть
сарказм з боку вчителя – звичайно, недопустимі.
4. Учителеві треба пам’ятати,
що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані
заняття, що повторюються.
Якості, якими має володіти
вчитель для роботи з обдарованими дітьми.
1. Бути доброзичливим і
чуйним.
2. Розбиратися в особливостях
психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.
3. Мати високий рівень
інтелектуального розвитку.
4. Мати широке коло
інтересів.
5. Бути готовим до виконання
різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей.
6. Мати педагогічну і
спеціальну освіту.
7. Мати живий та активний характер.
8. Володіти почуттям гумору.
9. Виявляти гнучкість, бути
готовим до перегляду свої поглядів і до постійного самовдосконалення.
10. Мати творчий, можливо,
нетрадиційний особистий світогляд.
11. Бути цілеспрямованим і
наполегливим.
12. Володіти емоційною
стабільністю.
13. Уміти переконувати.
14. Мати схильність до
самоаналізу.
Існують критерії за якими
можна визначити обдарованість дитини
Обдарованими можна вважати
дітей, якщо вони:
часто "перескакують”
через послідовні етапи свого розвитку;
у них чудова пам’ять, яка
базується на ранньому мовленні;
рано починають класифікувати
і категорувати інформацію, що надходить до них;
Із задоволенням віддаються
колекціонуванню. При цьому їхня мета – не приведення колекції в ідеальний і
досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових
підстановках;
мають великий словниковий
запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова
і поняття;
можуть займатися кількома
справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що
відбуваються навколо них;
дуже допитливі, активно
досліджують навколишній світ і не терплять будь-яких обмежень свої досліджень;
у ранньому віці здатні
простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки;
можуть тривалий час
концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально "занурюються” в
своє заняття, якщо воно їм цікаве;
мають сильно розвинуте
почуття гумору;
постійно намагаються
вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;
визначаються різноманітністю
інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;
часто роздратовують
ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають
рацію;
їм бракує емоціонального
балансу, вони часто нетерпеливі та поривчасті;
У своїй діяльності я
використовую творчі методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими
дітьми:
повага до бажання учнів
працювати самостійно;
вміння утримуватись в процесі
творчої діяльності;
надання дитині свободи вибору
галузі застосування свої здібностей, методів досягнення мети;
індивідуальне застосування
навчальної програми залежно від особливостей учня;
заохочення роботи над
проектами, запропонованими самими учням;
виключення будь-якого тиску
на дітей, створення розкріпаченої атмосфери;
схвалення результатів
діяльності дітей в одній галузі метою спонукати бажання випробувати себе в
інших галузях діяльності;
підкреслювання позитивного
значення індивідуальних відмінностей;
надання авторитетної допомоги
дітям, які висловлюють відмінну від інших точку зору і у зв’язку з цим
відчувають тиск з боку ровесників;
добування максимальної
користі з хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів;
терпиме ставлення до
можливого безладдя;
заохочення максимальної
захопленості у спільній діяльності;
переконання учнів, що вчитель
є їхнім однодумцем, а не ворогом.
При складанні індивідуальних
програм потрібно врахувати проблеми обдарованих дітей:
неприязнь у школі часто
з’являється тому, що навчальна програма нудна і нецікава для обдарованої
дитини;
ігрові інтереси – обдарованим
дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються їхні
ровесники. Як наслідок – дитина опиняється в ізоляції;
заглиблення у філософські
проблеми – для обдарованих дітей є характерним замислюватися над такими
явищами, як смерть, потойбічне життя, релігійні вірування набагато частіше, ніж
для інших дітей;
невідповідність між фізичним,
інтелектуальним та соціальним розвитком – обдаровані діти частіше віддають
перевагу спілкуванню із дітьми старшого віку. Через це їм важко бути лідерами,
бо вони поступаються фізичним розвитком;
прагнення до досконалості –
для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості – вони не
заспокоюються, доки не досягнуть бажаного;
почуття незадоволеності –
вони критично ставляться до своїх досягнень, мають низьку самооцінку;
нереальні цілі – вони часто
ставлять перед собою завищені цілі, не маючи можливості досягти їх,
переживають;
надмірні чутливість,
вразливість;
потреба в уважному ставленні
дорослих;
нетерплячість, зневажливість
у відношенні до дітей, які сточть нижче від них в інтелектуальному розвитку. |