Красива і різноманітна природа України і нашого Запорізького краю. М’який клімат, родючі землі, водні джерела створили сприятливі умови для зростання лісової, лугової і степової рослинності. Бурхливий розвиток промисловості, сільського господарства, будівництва міст і сіл, розширення мережі залізничних і автомобільних колій - все це привело до значних змін природних ландшафтів, вплинуло на екологічну рівновагу в природі. Особливо змінений людиною природний комплекс степу, де створена велика кількість антропогенних ландшафтів: сільськогосподарських - займаючих більше 30% територій; водних - водосховища, канали, ставки; кар’єрно-відвальних; лісокультурних - парки, лісництва.
Однією з чудових природоохоронних територій степу є парк ім. М. Горького - пам’ятник садово-паркового мистецтва. Парк є рукотворним пам’ятником природи. Основне завдання парків - збереження місцевої і екзотичної флори. Штучні зелені насадження грають важливу ґрунтозахисну, водозахисну роль і служать місцем відпочинку населення.
Парк був закладений 1927 року, проведено 8 алей, висаджені дерева і чагарники. По-своєму дендрологічному складу, його цінності, Мелітопольський парк по праву носить почесне звання - Пам’ятник садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Його зелений масив займає 28 гектарів. Тут виростають 25 тисяч різних дерев і чагарників понад 80 видів, серед яких немало рідкісних і цінних. У парку працюють атракціони, дитячий і спортивний майданчики, є живий куточок, танцмай-данчики.
Виростити парк на сухому пустирі - нелегка справа. Адже нічого подібного тоді ще не знала ні практика, ні наука. Більш того, знаходилися авторитети, які саму ідею створення парка на відкритому пустирі вважали за нездійсненну і утопічну. Щоб пройти через всі труднощі, нерозуміння, щоб витримати все це, потрібна була безмежна любов до своєї справи, величезна енергія і велика праця.
На одній з колон центрального входу в парк висить бронзова табличка.
Кожен може прочитати, що парк імені М. Горького - пам’ятник садової - паркової архітектури закладений в 1927 році.
У його створені брало участь практично все населення міста. Мелітополь віддавав весь вільний час, вихідні дні.
Весь пустир перекопали . Саджанці доставляли із Старобердянського лісництва (яке колись виникло на пустирі,
тільки площею більше ). Щоб прижилася дика акація, воду доставляли бочками ( а нерідко носили відрами ),
оскільки водопровід тоді тільки будувався. З початку парк був зовсім маленьким. Навіть на шостому році після створення,
він займав не більше семи гектарів. У парку росло те, що могло рости на пустирі. Це була гледичія, біла акація, ясен, клен.
Пізніше прижився і дуб, потім з’явилася софора японська - дерево схоже на акацію.
Другий період в житті парка пов’язують з 1933 роком, коли парк почав розширюватися не тільки
територіально. Побудували в парку літній і дитячий майданчики, стадіон, фонтан. Літніми вечорами жителі і гості
міста із завмиранням серця збиралися біля фонтану, щоб бути свідками справжнього священнодіяння - включення фонтану.
Публіка , яка відпочивала, завжди зустрічала включення фонтану оплесками. Та і як же можна було не захоплюватися такою
красою! Сам фонтан відрізнявся від того, що існує, його прикрашали три чаші. Верхня чаша оберталася і була виконана
із сталі. Форма фонтану була круглою, по діаметру були вмонтовані трубки. Коли включався насос і подавав воду, то
струмені води били із жабенят, примушуючи обертатися вертушку, вода, з яка спадала на чаші , утворювала каскад .
Увечері, на фонтан, включалися різноколірні промені прожекторів . Це барвисте видовище суппроводжувалося звуками
духового оркестру. Прогулянки навколо фонтану тривали до пізнього вечора і були своєрідним ритуалом.
Вода в нижній частині фонтану була чистою і прозорою, в ній плавали золоті рибки і черепахи.
Дітям дуже подобалося спостерігати за тим, як черепахи виповзали з води на камені і грілися на сонечку.
2 травня 1937 року у присутності десятків тисяч городян була відкрита дитяча залізниця.
Перони станції «Піонерська» (нині будівля гімназії № 10) і «Павлика Морозова» (південна частина нинішнього
стадіону «Спартак») заповнили кращі люди міста, комсомольці, відмінники навчання.
Стрічку розрізав старий більшовик П.Є. Грігор’єв.
Таким парк застала війна…
Стрічку розрізав старий більшовик П.Є. Грігор’єв.
Таким парк застала війна…
Фашисти вирубали більше половини дерев і чагарників, улаштували тут своє кладовище. Парк гинув. Восени 1943 року на уцілілих найвищих деревах сиділи замасковані снайпери – «зозулі». Всі проходи до парку були заміновані. "Неприступної" лінії Вотан вже не існувало.
Але німці ще сподівалися утриматися в Мелітополі ... 16 жовтня 1943 року командирові батальйону 561-го стрілецького полку І.А. Швидкому і командирові 321-го артилерійського полку капітанові М.Д.Шахновічу було наказано вибити з парку фашистів. Зав’язався запеклий бій.
Фашисти люто і безперервно поливали атакуючих вогнем.
Метр за метром наші просувалися вперед. Ось околиця парку, ось вже бійці досягли чагарнику, але несподівано
із-за рогу станції дитячої залізничної дороги ударив кулемет. Один за іншим викликалися добровольці накрити ,
але падали пораненими або мертвими, так і не досягнувши мети. І тоді в бій пішов командир: під прикриттям вогню,
кинувся до кулемета капітан Шахновіч. Впав, піднявся, знову впав, та все ж, поранений в живіт, він досяг мети і
змусив фашиста замовкнути назавжди. Негайно піднялася наша піхота, дружнє «Ура» і парк імені Максима Горького
звільнено.
23 жовтня 1943 року Мелітополь разом з війнами визволителями провели в парку мітинг - перший після двох років
фашистської неволі. Почався третій період в житті парку, період відродження. Він завершився тільки 17 лютого 1960
року, коли рішенням Ради Міністрів УРСР парк культури і відпочинку імені М. Горького був оголошений парком
садово-паркової архітектури.
У парку можна зустріти дві форми дуба: літній (черешковий) і зимовий.
Дуб літній відрізняється тим, що з початком осіннього листопада у нього досить швидко листя,
а у дуба зимового листя на зберігається до глибокої осені і лише з морозів - листя чорніє
і обсипається. У весняний час у дуба зимового днів на 10 -15 пізніше,
ніж за дуб черешковий, розкриваються бруньки і починається цвітіння.
Дуб є надзвичайно довговічною породою дерев, він може жити до 2000 років.
Навіть у посушливому степу при умілому догляді , дуб утворює стійкі і довговічні
насадження. До біологічних особливостей дуба слід віднести його повільне зростання в молодості.
Він дуже довго укорінюється і лише вже на другому - третьому десятку свого життя пускає могутнє коріння.
Гілки у дуба розкидисті, звивисті, листя темне. Лісоводи про дуб говорять:
«Дуб любить в шубі, але з відкритою головою». Він не переносить затінювання зверху,
але в оточенні підганяльних порід прискорюється його зростання у висоту.
а
к
р
и
т
и
Велике місце в нашому парку займають насадження акації білої (сім. метеликові).
Це дерево з розкидистою кроною, яка ,змикаючись, створює ілюзію запони лісу.
Акація біла відрізняється швидким зростанням і по висоті не поступається дубу.
У нашому парку акація біла займає верхній ярус, значно випереджаючи дуб.
Деяка схожість з акацією білою має софора японська (сім. метеликові), досить поширена в нашому парку.
Це надзвичайне дерево, що має дуже розкидисті гілки з непарноперистолимним листям.
Софора японська в нашому парку це також верхній ярус.Уздовж огорожі парка на межі з проспектом Богдана Хмельницького розташовані насадження гледичії звичайної (сім. цезальпініїві). Вона родом з Північної Америки, дерева мають сильно розгалужену крону, з крупними колючками стеблового походження, листя двічі-парноперисте, суцвіття - кисть, квітки білі, боби дуже довгі і досягають у розмірі близько 45 см, часто хвилястий. Гледичія також є деревом, росте швидко, довговічна, в насадженнях утворює, разом з іншими породами, верхній ярус.
а
к
р
и
т
и
З сімейства ільмових в парку представлені дрібнолистий в’яз, в’яз гладкий, в’яз шорсткий.
Це досить крупні дерева, є доброю підганяльною породою при вирощуванні насаджень з пануванням дуба.
У в’яза листя цілісне з об-падаючими прилистниками, квітки обох статей, дрібно зібрані в пучки.
Квітне в’яз дуже рано навесні, ще до розпускання листя. Плоди - крилаті горішки.
Особливо цікавий в біологічному відношенні в’яз дрібнолистий або туркестанський.
Він має складне шорстке листя, дуже посухостійкий і со-летривкий.
а
к
р
и
т
и
Зустрічається в нашому парку і берези (сім. березові).
Ця північна красуня представлена у нас в двох видах: береза бородавчаста з листям трикутно-ромбічної форми,
покритими у смолянистими бородавками і береза пухнаста, така, що має більш розки-дисту крону, ніж береза
бородавчаста. Береза є надзвичайно світлолюбним деревом, має красиву ажурну крону, крізь яку чудово проникає
світло. Зацвітає береза порівняно рано навесні одночасно з розпусканням ніжного клейкого листя.
Вона відноситься до дерев першого ярусу і у поєднанні з тополями утворює хороше змішане насадження.
а
к
р
и
т
и
Тополі (сім. вербові) представлені в нашому парку дуже різноманітно.
Це швидкоростучі і високорослі дерева. Дуже красива тополя срібляста.
Вона досягає великих розмірів, стовбур має біло-сіре забарвлення, гілки коричневі.
Листя зверху блискуче, темно-зелене, знизу біловойлокувате. Тополя срібляста дуже посухостійка.
Тополя бальзамна має листя майже серцеподібні, знизу сіро-зелені, опушені.
Рано навесні ще до розпускання листя це дерево можна по клейким бурим брунькам.
Тополя канадська має розкидисту крону, листя ромбічне без опушу-вання.
Це високе дерево з голим стовбуром. Тополя пірамідальна має вузьку пірамідальну крону, у неї притиснуті до стовбура.
Пірамідальна тополя дуже поширена в Мелітополі, вона є прикрасою вулиць, скверів, алей.
Тополя чорна (осокір) має листя яйцевидно-ромбічні, гілки розчепірені, крона широка, бруньки клейкі.
а
к
р
и
т
и
Дуже поширені в парку різні види ясена (сім. маслинові), тут представлені ясен пухнастий,
ясний ланцетолистий або зелений.
Ясен є красивим парковим і алейним деревом. Ясени в умовах півдня швидко зростають, світлолюбні,
досить посухостійкі. Ясен має супротивне непарноперисте листя, квітне рано навесні. Квітки дрібні,
зібрані у великих метельчасті суцвіття, плід - крилатка лінійна або довгаста. Айлант високий або китайський ясен.
Його листя схоже на листя ясена, вони також непарноперисті, але дуже великі 60-80 см. Дерево досягає висоти 20 - 30
м, швидкоросле, світлолюбне, посухостійке, але чутливе до заморожувань. Кора світло-сіра, гілки товсті малогіллясті,
легко по неприємному запаху. З тіньовитривалих порід слід виділити липу дрібнолисту. У нашому парку вона утворює
другий ярус. Липа є цінним декоративним деревом, хорошим медоносом і важливою лікарською рослиною. Липа утворює
складну щільну, густу крону красивої куполоподібної форми. Квітне липа у нас зазвичай в 20-х числах червня. Квітки
видають ніжний приємний запах, мають лікарське значення.
а
к
р
и
т
и
З представників хвойних дерев в парку виростають сосна Палласа або кримська, ялівець віргінський,
туя західна, біота східна.
Сосна Палласа або кримська відрізняється від звичайної сосни довгими голками до 15 см.
Сосна - світлолюбне дерево, досягає до 35 м висоти з прямим стовбуром і кроною, спочатку
пірамідально-конусовидною, а пізніше сводобразною. Кора у старих дерев бура, з тріщинами,
зверху червоно-бура. Утворює в парку невеликі масиви. Ялівець віргінський (сім. кипарисових)
можна побачити поблизу центрального майданчика і на території розарію. Це надзвичайно посухостійке
і досить довговічне дерево. Росте , утворює в парку другий ярус. З деревини ялівцю виготовляють олівці,
тому він інакше називається олівцевим деревом.
а
к
р
и
т
и
а
к
р
и
т
и
Бузок звичайний декоративний чагарник, тіньовитривалий, росте уздовж алей, а такі насадження створюють підлісок. Це крупний чагарник, що має просте супротивне листя, зверху яскраво-зелене, а знизу - світліше і зазвичай уздовж жилок опушене. Кисті складаються з 5-7 квіток, квітки білі, великі, дуже запашні. Іноді неправильно бузок називають жасмином.
а
к
р
и
т
и
а
к
р
и
т
и
Шипшина, і троянда в парку розташовані групами, головним чином на центральному майданчику.
Це листопадні чагарники, покриті шпильками, листя перисте, квітки великі, одиночні або в рихлих щитковидних суцвіттях. Квітки у різних видах мають різне забарвлення: біле, жовте, кремове, рожеве, червоне.
Видів троянди (шипшини) дуже багато, вони мінливі і не завжди піддаються точному визначенню.
Роза (шипшина) чагарники, тому їх вирощують на відкритих місцях. За останній час виведено багато цінних,
красивих, культурних сортів троянд, у паркових насадженнях вони стають незамінними. Створюються цілі розарії з
різноманітним видовим складом троянд.
а
к
р
и
т
и
Передумовами для створення парку культури і відпочинку були суворі природні умови території - посушливі вітри з пиловими бурями, жаркий клімат, а також інтенсивний розвиток промисловості і господарства міста в цілому.
Сучасна природоохоронна площа парку відповідно до акту землекористування становить 31 га і відповідає рішенню Запорізького обласного виконавчого комітету №105 від 29 січня 1960 року про віднесення до категорій та об'єктів природно-заповідного фонду у статусі парку - пам'ятки природи загальнодержавного значення. Земельна ділянка, на якій розміщений парк, витягнута з заходу на схід максимально на 878 м, а з півночі на південь - максимально на 626 м.
"Парк ім. М. Горького" має вигідне географічне розташування як з рекреаційно-оздоровчих позицій, так і з екологічних - як масивне зелене насадження у центрі міста.
Аналіз повітря показав, що основними металами, які забруднюють повітря м. Мелітополя в районі розташування парку ім.
М. Горького є хром, свинець, ванадій, мідь, цинк та кадмій.
Забруднення повітря відбувається за рахунок трьох факторів:
- транспорт;
- викиди підприємств;
- квартали приватних будинків в більшості з пічним опаленням.
Основною шкодою підприємств міста є те, що більшість з них знаходяться в центрі міста. Основні забруднювачі, що поступають з підприємств: сажа, пил, неорганічний оксид вуглецю, оксиди азоту, сірчаний ангідрид і шум, який мало враховувався раніше.
У межах міста Мелітополя штучні водойми відсутні, єдиним водним об'єктом є річка Молочна.
Можливість виникнення надзвичайних ситуацій на території парку практично рівна нулю, оскільки екологічно небезпечних об'єктів не має. Можливість зсувів ґрунту, підтоплення території та інших негативних факторів на рослинні угрупування парку практично відсутня.
Негативними факторами, що впливають на природний комплекс парку є антропогенний вплив шляхом забруднення та засмічення території рекреантами, забруднення повітря автотранспортом.
Ще одним важливим фактором загрози для населення може бути спалахи захворювань граків, які ночують на території парку.
Згідно існуючого законодавства (ст. 39) Закону України "Про природно-заповідний фонд України", на окремих ділянках, прилеглих територій до парків -пам'яток садово - паркового мистецтва, можуть встановлюватись охоронні зони з метою забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів, запобігання негативному впливу господарської діяльності на їх територію.
В охоронних зонах не допускається будівництво промислових та інших об'єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об'єкти природно-заповідного фонду чи на їх компоненти. Оцінка такого впливу здійснюється на основі екологічної експертизи, що проводиться в порядку, встановленому законодавством України.
Необхідність створення охоронної зони парку визначається також охоронними зобов'язаннями від 04 жовтня 2000 року (пункт 3), де заборонене розташування об'єктів - торгових рундуків, кіосків, наметів, тентів, які негативно впливають на стан збереження природного надбання парку.
