•    Дорогі батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене до своєї сім’ї
•    Коли - небудь я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мене, будь ласка, бути людиною
•    У моїх очах все виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас, поясніть мені: що? Коли? Чому?
•    Мої руки ще маленькі, тому не очікуйте від мене досконалості, коли я застеляю ліжко, пишу або кидаю м’яча
•    Мої почуття ще недозрілі - прошу, будьте чуйними до моїх потреб
•    Щоб розвиватися, мені потрібно ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене - лише мої вчинки
•    Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на них учився. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті
•    Прошу, не виконуйте все за мене, бо я виросту з переконанням у своїй неспроможності виконати завдання згідно з вашими очікуваннями
•    Я вчусь у вас усього: слів, інтонацій голосу, манер. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Тому навчіть, будь-ласка, кращому. Пам’ятайте, що ми разом не випадково, ми маємо допомагати один одному
•    Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилась на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки
•    Любі мої, я вас дуже люблю! Покажіть, що ви також мене любите!